Пилок, обніжжя, перга

У раціоні бджіл цей продукт пасічники ще називають бджолиним хлібом, але багато хто знає, що між пилком та пергою є відмінність.

Пилок утворюється у пиляках квіток рослин (фото 1). Він є сировиною для приготування бджолами білкового корму. Пилкове обніжжя (фото 2) добре помітне на задніх ніжках бджіл, коли вони приносять його до вулика, сідаючи на льоток. Воно складається із пилкових зерен, які зліплені в грудки за допомогою меду чи нектару, і виділень слинних залоз бджоли-збирачки. Такі грудки бджола прикріплює на задній парі ніг до кошичків. Кошички (фото 3) мають вигляд ввігнутої ззовні, оброслої навколо волосками поверхні на гомілці. Зліплені, утрамбовані в кошичку зерна пилку рослин називають обніжжям.

Фото 1. Пиляки квітки під мікроскопом

Фото 2. Зібране бджолине обніжжя

Перга - це утрамбовані в чарунки щільників пилкові обніжжя (бджола утрамбовує їх головою), перероблені і законсервовані (заквашені) і призначені для харчування розплоду і частково бджіл. Перга, як продукт, відрізняється від пилку своїми властивостями і хімічним складом. Перга містить багато цукру, що свідчить про те, що бджоли консервують її медом. Частина цукрів меду у перзі під впливом пилкових ферментів окислюється у молочну кислоту, яка і є консервантом. Якщо в обніжжі міститься до 200 цукрів, то у перзі - до 3575. Методи закладання на зберігання пилку і перги різняться між собою.

Фото 3. Розміщення кошичка на задній ніжці бджоли

Не буде помилкою, якщо ці продукти назвати квітковим пилком. Що ж таке пилок? Пилок є сукупністю пилкових зерен, які виростають у пильниках квіток насіннєвих рослин. Пилкові зерна бувають величиною від 0,001 до 0,25 мм різної форми та кольору. Зокрема, пилок незабудки - 0,003 - 0,006 мм, липи дрібнолистої - 0,04 мм, сосни - 0,007 мм (фото 4), гарбузів - 0,25 мм (фото 5). Зернина пилку містить всередині субстанції, які несуть відповідальність за збереження виду рослини – генеративні та вегетативні клітини, які захищені зверху оболонкою, так званою інтиною, а зверху є ще одна захисна товста оболонка - екзина. Вона містить поживні та антибіотичні речовини, бальзами, ефірні олії. Екзина не перетравлюється у травному тракті бджоли. Зауважимо, що екзина є настільки стійкою, що може перебувати у природі в певних умовах мільйони років, тому нею цікавляться археологи.

Фото 4. Зерно пилку сосни

Фото 5. Зерно пилку гарбуза

Вперше викопні залишки квіткового пилку досліджували у Німеччині в 1836 році. Відтоді розвинулися палеологічні методи дослідження, а також науко палеоботаніка та пилковий аналіз. Німецький професор Зандер дослідив методом пилкового аналізу щільниковий мед, знайдений археологами, якому було 3000 років. В одній із гробниць у Єгипті знайдено мед, який пролежав від 1350 року до н.е. На підставі пилкового аналізу цього меду було виявлено, які рослини в цей період цвіли, і з'ясовано, що тепер склад рослинного світу у Єгипті значно змінився. У геологічних породах юрського періоду знайдено зразки пилку рослин, які цвіли 150 млн років тому, але відповідників серед теперішнього рослинного світу (або хоч би подібного за формою пилку) не знайдено.

За формою і кольором пилок різниться не тільки між видами рослин (фото 4-7), а й у межах одного виду. Окремі види рослин мають пилкові зерна чудернацьких форм, як, наприклад, у цикорію (народна назва - «Петрові батоги» (фото 7). Розмаїття форм і кольорів сприяє вивченню географічного походження меду, у якому можна виявити пилкові зерна рослин території, де вони цвіли. Кожен пасічник може перевірити, з яких рослин бджоли приносять пилок, розглянувши обніжжя, розведене у воді під мікроскопом. Для цього достатньо 150-разового збільшення. Зазвичай пилок наших рослин в окулярі мікроскопа має сіруватий відтінок або ж різної інтенсивності жовте забарвлення. Але буває пилок червоний, фіолетовий, коричневий, чорний та ін. Пилок вітрозапильних рослин має гладку форму, інколи зерна пилку мають повітряні пухирці (наприклад, сосни) або крильця, які забезпечують перенесення його на дуже далекі відстані. У травні ми можемо бачити, як дощові калюжі у містах вкриває жовта пилкова плівка із соснового пилку, хоча соснового лісу поблизу може й не бути. Вітрозапильні рослини змушені виділяти надто велику кількість пилку, адже, розсіявшись у повітрі, лише мізерна частина його використовується за призначенням. Одне суцвіття кукурудзи виділяє його до 50 млн зерен, ліщини -4 млн, а суцвіття щавлю у лузі - 400 млн.

Фото 6. Вигляд пилкових зерен різних рослин під мікроскопом

Фото 7. Збільшене в 1500 разів зерно пилку цикорію вражає своїми формами

Кількість пилкових зерен, які виділяє квітка рослини, може бути різною – від десятків тисяч до сотень мільйонів. Комахозапильні рослини виділяють пилку значно менше. Одна квітка липи дрібнолистої виділяє до 45 тис. пилкових зерен, клена - 23,5 тис. зерен.

У природі зацвітає одночасно багато рослин, але бджоли відвідують лише певні види. Найціннішим для бджіл навесні є пилок верби, ріпаку, каштана, плодових дерев, маку, гірчиці, окремих злаків. Найменш цінним є пилок вільхи, берези, сосни. Пилок ентомофільних рослин має вищу поживну цінність, ніж пилок вітрозапильних. Зерна пилку ентомофільних рослин є значно більші, важчі і липкі, зважаючи на наявність крапель жиру на поверхні. Жирна поверхня зерен забезпечує краще прилипання пилку до тіла комахи.

Бджоли активніше збирають пилок зранку, коли у квітах відкриваються пильники із дозрілим пилком.

Зіновій Твердохліб (за матеріалами інтернету)

Журнал «Український Пасічник» №9 2014 рі