Бджолині вовки та шершні

Бджолині вовки належать до родини риючих ос. Їх є 135 видів. Поширені вони, крім Австралії та Південної Африки, у більшості країн світу. У країнах колишнього Союзу зареєстровано 16 видів бджолиних вовків (або філантів). Найбільший із них (завдовжки до 17 мм) - бджолиний вовк звичайний (Philanthus trianglum). Він пристосувався ловити медоносних бджіл.

Поселяючись поблизу пасік, ці оси завдають значної шкоди. Незважаючи на зброю бджоли (жало з отрутою), бджолиний вовк завжди стає переможцем у боротьбі з бджолою. Одним ударом жала в надглотковий нервовий вузол бджоли філант вбиває її і, відлетівши з нею далі, сідає, щоб, натиснувши щелепами на її черевце і груди, вичавити з неї мед. Краплини меду, які виділяються із зобика вбитої бджоли, філант жадібно злизує

Фото 1. Бджолиний вовк несе схоплену бджолу

Для дорослого бджолиного вовка мед є делікатесом, а для його личинок — отрутою. Тому самка філанта перед занесенням жертви до личинок висмоктує з неї увесь мед.

Бджолині вовки риють свої нори в землі вертикально вниз на глибину до одного метра. Нора зазвичай закінчується кількома розгалуженнями. В одних із розгалужень може бути личинка, яка харчується бджолою, в інших - бджола з прикріпленим до неї яйцем філанта, в третіх - лялечки або ж дорослі оси. В кожну личинкову камеру самка заносить тільки одну жертву-бджолу. Із яйця виводиться личинка, яка схожа на личинку мухи, яка відразу починає поїдати заготовлену бджолу.

Фото 2. Самки філанта коронного і трикутникового

Фото 3. Самець трикутникового філанта

Самка філанта не вбиває бджолу на смерть, а лише паралізує її. Жертва зберігається довго, немов законсервована. Личинка виростає, стає лялечкою, а влітку - молодою осою, яка продовжує справу своєї матері. Вилітаючи за здобиччю, самка закриває вхід до нори камінцем або грудкою.

Унікальним є те, що кожна самка, повертаючись із здобиччю, безпомилково розпізнає свою нору. Повертаючись із польоту, вона сідає поблизу входу до нори і може довго ходити навколо, ніби шукаючи отвір, щоб відкрити його. Нірка в піску може бути інколи глибоко засипана, але комаха безпомилково знаходить місце входу і наполегливо відкопує прохід.

Дослідами виявлено, що під час пошуків гнізда бджолиний вовк запам'ятовує навколишніх розташування окремих предметів, на які людина може не звернути уваги.

Поблизу нори клали чотири шишки, які розміщували по кутах квадрата так, щоб вхід до нори був у центрі. Коли шишки змістили, зберігаючи квадрат, то оса починала відкопувати нору не там, де був раніше до неї вхід, а рівно в центрі квадрата із шишок, який був попередньо зафіксований у її пам'яті.

Поблизу великих пасік бджолині вовки освоюють певні території, завдаючи значної шкоди бджолосім'ям.

Шершні, як і філанти, також завдають шкоди бджолам. Їх налічують до 20 видів. У нас найбільше поширений шершень європейський, або звичайний (Vespa crabro). Він належить до сімейства складчастокрилих (або ж веспоїдних ос). Особливістю шершнів є те, що вони складають свої передні крила поздовж тіла, яке в них більш голе і має рідкі волоски.

Фото 4. Вигляд шершня спереду

Ці великі (до 3 см завдовжки) оси жалять дуже боляче. Незважаючи на те, що серед жалячих комах у шершнів є найбільший мішечок з отрутою, під час вжалення вони виділяють в 10 разів менше отрути, ніж бджоли. Дослідженнями доведено, що отрута шершня містить 5% ацетилхоліну. Від нього, в поєднанні з глибшим проникненням жала рана сильно пече.

Бджолина отрута слугує для відлякування великих ворогів від їхніх гнізд (ведмеді, борсуки), а шершні використовують отруту головно під час полювання на комах. Під час вжалення шершень випорскує 0,2 мг отрути. Смертельною дозою такої отрути для людини може бути від 10 до 90 мг на 1 кг маси тіла. Щоб настала смерть, потрібно до кількох сотень ужалень. У природі така кількість шершнів ніколи не атакує. Вони бувають агресивні поблизу свого гнізда, а далі від нього шершні спокійніші й безпечніші, ніж оси.

Цікавим у шершнів є те, що вони можуть випорскувати отруту на кілька десятків сантиметрів з метою осліплення. Зважаючи на це, видаляючи гнізда шершнів, потрібно брати не тільки лицеву сітку, як ДО бджіл, а ще й захисні окуляри. Шершні добре вирізняють очі нападника і вміло випорскують в їх бік достатню дозу отрути.

Для виготовлення паперу на будівництво гнізда вони обгризають кору молодих дерев, зокрема, берези, тому їх гнізда мають світло-коричневий колір. Гнізда влаштовують у дуплах дерев, на горищах, у шпаківнях. Вони обклеюють папером всі стінки свого сховку, закривають отвори ії щілини, залишаючи тільки один вхід- льоток до гнізда.

Довжина тіла самки становить 25-35 мм, самця - 21-23 мм, робочої особини - 17-24 мм. Забарвлення шершнів золото - брунатно-червоне із чорним. Голова має міцні щелепи із добре вираженим жовтим малюнком

Фото 5а. Vespa crabro - самка

Спочатку навесні самка будує один щільник із паперу, з обернених донизу кількох чарунок, прикріплюючи їх спеціальною ніжкою до стелі.

Сформувавши кілька чарунок, самка відкладає туди яйця. Потім, коли сім'я збільшується, до першого підвішується другий щільник і т. д. Самка годує личинок подрібненими комахами.

Фото 5б. Vespa crabro - самець

Фото 5в. Vespa crabro – робоча особина

Робітники охороняють і гріють гніздо, годують личинок. З частини личинок виростають плідні самки та самці. Під час обльотів самці запліднюють самок, місць зимівлі.

Весняні вильоти починаються, коли температура протягом дня буває ще нижче 10 градусів. Вони селяться поблизу пасік, а бувають випадки, що і в піддашках бджолопавільйонів. Для годівлі своїх личинок робочі шершні виловлюють бджіл, а також великих мух. Вони також можуть об'їдати стиглі ягоди, зокрема, винограду. Зважаючи на негативні чинники поведінки, ми не повинні безоглядно знищувати шершнів. Як і інші оси, вони відіграють важливу роль в екологічному біоценозі. Також вони полюють на шкідників рослин.

Зенон Бортник

(за матеріалами видання В. Соколова «Жизнь животньх» та інтернету)

Журнал «Український Пасічник» №3 2014 рік