Кислоти від вароатозу
У боротьбі з варроатозом вже кілька сезонів пасічники щораз більше повертаються від препаратів на основі отрутоxімікатів до більш безпечних органічних кислот, які використовували широко на пасіках кілька десятків років тому, молочної та щавлевої. Тепер реалізується багато підробних препаратів на основі амітразу і флувалінату, а підроблення кислот ще не виявлено.
Пропоную до уваги пасічників статтю про використання кислот для лікування бджіл від кліщів Варроа. Насамперед нагадую, що, застосовуючи органічні кислоти, паcічник повинен подбати про використання засобів індивідуального захисту: рукавиць, респіратора, халата, окулярів.
Щавлеву кислоту вважають помірно отруйною речовиною, хоча у малих дозах стимулює роботу м'язів та нервів. Гранична допустима концентрація ії у воді для побутового використання становить 2 міліграми на 1 літр води. Її часте вживання з городніми рослинами (щавель, шпинат та ін.), призводить до утворення нерозчинних оксалатних каменів, піску у нирках людини.
Щавлева кислота є також не зовсім безпечною для бджіл, хоча зараз найбільше застосовується у бджільництві. Передозування ї негативно впливає на бджіл, скорочує iх вік. Вона також діє досить подразнююче на слизові оболонки кліщів Варроа, якщо використовувати 3,2%-й розчин щавлевої кислоти у цукровому сиропі (1:1). Корм для лікування готуємо так: до 0,5 літри перекип'яченої води додаємо О,5 кг цукру і 36 грамів кристалічної щавлевої кислоти. Максимальна доза згодовування на 1 вуличку бджіл 5 мілілітрів.
Для сублімації, тобто отримання щавлевої кислоти у газоподібному стані, її нагрівають спеціальними нагрівачами (газовими, електричними) до температури 126 -150°С. Нагрівшись до 166°С, щавлева кислота може загорятися. Якщо кристалічна щавлева кислота нагрівається до вищої температури, то вона розкладається на вуглекислий газ і воду. Пасічники досягають більш ефективної дії сучасних випаровувачів кислоти завдяки збільшення її дози та додавання інших хімічних речовин.
Для осипання кліщів Варроа вистачає застосувати для випаровування у одній бджолосім'ї дозу від 1,5 грама до 3 грамів кристалічної щавлевої кислоти. Після випаровування її за допомогою субліматора через льоток необхідно після виймання з льотка випаровувача щільно закрити вулик на 15 хвилин, щоб пари кислоти не виходили назовні. Використання щавлевої кислоти з кормом бажано проводити один раз у сезон, в якій половині жовтня , коли немає у гнізді розплоду за зовнішньої температури вище 5°С, дія згодованої кислоти буде продовжуватись впродовж місяця.
Більш сильну дію має мурашина кислота, яку використовують у харчовій промисловості під кодом Е236 як консервант, антисептик. В 1970 році мурашину кислоту виявлено в космосі і метеоритах, які падали на Землю. Вчені вважають, що вона причетна до виникнення життя на Землі. У природі вона буває у медуз, мурашок, бджіл, у кропиві та у фруктах, а також містить мед. Концентрація мурашиної кислоти (до 10%) має подразнюючий ефект, а розчини більшої концентрації спричиняють опіки та роз'їдають тканини.
Застосування у вулику випарів мурашиної кислоти зумовлює пошкодження дихального апарату кліщів Варроа, але необхідно враховувати й те, що в той же час зазнають шкідливого впливу бджоли, зокрема можлива втрата матки після обробки. Цей препарат є досить їдким і проникає через кришечки чарунок до розплоду, знищуючи частково кліщів на ньому. Обробляти кліщів парами мурашиної кислоти бажано перший раз після відбирання меду, а вдруге - у вересні-жовтні. Застосування навесні стримує розвиток сімей. Максимальна доза застосування препарату становить 100 мілілітрів 65%-го розчину кислоти на 10- рамковий корпус, а тривалість обробки не повинна перевищувати трьох тижнів. Досліджено, що бджоли без особливих змін переносять добову дозу випаровування у сильній сім'ї до 15 мілілітрів 65%-го розчину мурашиної кислоти. В період її застосування зовнішня температура повітря повинна бути не менше 12°С і не більше 25°С. Перед обробкою відкривають верхні льотки вуликів. Випаровувач може виготовити сам паcічник. 3 товстостінної (5-8 мм) картонної коробки вирізаємо пластину (15 x 20 см) і кладемо її у поліетиленовий пакет більшого розміру (у 2-3 рази більший за розміри пластини) та просочуємо (50 100 мілілітрів) 65%-м розчином мурашиної кислоти. Обмотуємо картонну пластину краями поліетиленового пакета і посередині вирізаємо у пакеті 3 отвори діаметром 1,5 см для випаровування через них кислоти з картону. Пластину розташовуємо вниз отворами зверху рамок (можна поставити у гніздо під пакет 2-3 порожніх щільники), неподалік щільників із закритим розплодом, але дальше від льотка. Верхнє утеплення необхідно видалити і через 3 дні провести контроль за осипанням кліщів. Обробка сім'ї кислотою не повинна тривати більше трьох тижнів. Не рекомендується обробляти мурашиною кислотою слабкі сім'ї.
Молочна кислота виробляється у живих організмів (внаслідок гліколізу) від діяльності м'язів, раніше її вважали шкідливим продуктом. Тепер вчені вияснили, що вона ще є компонентом палива і джерелом енергії для організму та регулятором обміну речовин. Її використовують у сільському господарстві, промисловості, зокрема молочній, та в інших галузях як консервант під кодом Е 270. Бджоли також її використовують для консервування пилку.
В Україні розчини молочної кислоти, відповідно до державних стандартів, виготовляються концентрацією 40, 60 та 80%. Найкраще придбати для лікування бджіл прозору харчову 40% молочну кислоту вищого гатунку. Використання розчину молочної кислоти вищої, ніжу природі концентрації, також забезпечує лікування бджолосімей від варроатозу. Молочна кислота подразнює і ушкоджує ротовий апарат кліща, він не може нормально харчуватися та згодом гине від голоду. Обробляємо бджіл двічі і застосовуємо 15 %-й розчин молочної кислоти. Щоб приготувати робочий 15%-й розчин, беремо 100 мл 40%-ї молочної кислоти і змішуємо її з 166 мілілітрами кип'яченої теплої або нормальної води, добре перемішуємо (наприклад, у півлітровій банці) і заливаємо в обприскувач для використання.
Не можна завищувати концентрацію, а слід провести добре розрахунок концентрації препарату, яким обприскуємо, щоб не допустити опіків бджіл.
На одну вуличку (добре обсиджену бджолами) використовуємо 10- 12 мілілітрів розчину. Обробку молочною кислотою проводимо восени, коли немає у сім'ях розплоду нижчих температур, як допоміжний захід до головного лікування, яке проводили у серпні. Обприскуємо розпилювачем, злегка зволожуючий зверху бджіл аерозолем розчину кислоти (можна за допомогою звичайної "Поминки").
Слід зауважити, що використання у вулику органічних кислот, поряд з лікувальним ефектом від варроатозу, має й негативні наслідки, тому до і після обробок слід використовувати у невеликих кількостях речовини та відвари трав, які посилюють захисні бар'єри організму бджоли. Необхідно строго дотримуватись інструкцій приготування та використання розчинів кислот. Дія кислоти послаблює імунітет організму бджоли, а головно рівень біохімічного захисту організму. Пасічники вважають безпечним застосування органічних кислот, але науковці стверджують інше. Кислоти знищують протеолітичні оборонні бар'єри на тілі бджоли. Їх руйнування призводить до безперешкодного проникнення у тіло комахи патогенних бактерій, які спричиняють інші захворювання та зменшення віку бджоли. Після обробки з передозуванням кислот (або й інших шкідливих препаратів) бджоли, у кращому випадку, можуть дожити до зими, а взимку у вулику залишаються щільники без бджіл, повні корму. Це я перевірив у своїй пасіці. Тепер розумію, що передозуванням ліків переважно не кліщі, зумовлюють так званий "осінній зліт" бджіл, а пасічники.
