Гнильцеві захворювання, профілактика та засоби боротьби з ними

Детальну інформацію про гнильцеві захворювання подано майже в усіх літературних джерелах. Але, беручи до уваги листи, які надходять до редакції від постійних читачів, велику небезпеку цієї хвороби, а також враховуючи новітній досвід і рекомендації передових пасічників та науковців, а також появу нових вітчизняних ветпрепаратів для боротьби з цим захворюванням, подаємо матеріал про діагностику, способи боротьби та лікування гнильців.

Характерні ознаки хвороби. Європейський гнилець уражає переважно відкритий розплід 3-4-денного віку, а американський запечатаний розплід 5-7-денного віку. Мертві личинки набувають спочатку жовтуватого, пізніше темно-коричневого і нарешті майже чорного забарвлення.

При американському гнильці загиблий розплід стає тягучим, клейким, липким, його запах нагадує запах столярного клею. При засиханні трупи личинок перетворюються в кірочки, які міцно приклеюються до нижніх стінок чарунок, і їх дуже важко звідти видалити. Першими ознаками при зараженні бджолосім'ї гнильцем є продірявлені або ввігнуті всередину кришечки чарунок, строкатий розплід, різний за віком.

При європейському гнильці загниваючі личинки мають кислий або гнильний запах, який нагадує оцтовий або дріжджевий. Загиблий розплід не тягнеться, як при американському гнильці, легко видаляється з чарунки, висихаючи, перетворюється в темні кірочки, які не прилипають до стінок чарунок.

Дуже часто молоді пасічники на початкових стадіях не помічають ураження бджолосімей гнильцем і не вживають ніяких заходів щодо лікування, а це призводить до поширення хвороби на пасіці, масового ураження, ослаблення та загибелі сімей, а інколи й цілих пасік. Тож зрозуміло, що й товарної продукції така пасіка не дає. Тому, враховуючи те, що ця хвороба є однією з найбільш небезпечних, під час огляду сімей особливу увагу звертають на щільники з розплодом. Огляд щільників на предмет гнильцю має одну особливість. Вона пов'язана з тим, що кірочки, які утворюються під час висихання загиблих личинок, важко помітити, якщо дивитись прямо на щільник, особливо на старих темних щільниках. Тому, оглядаючи рамку, її тримають трохи нижче від рівня очей, відхиляючи при цьому нижню планку рамки від себе. У цьому випадку світло падатиме на нижні стінки чарунок, і темні засохлі кірочки будуть помітні.

Європейський гнилець

Рис.1. Європейський гнилець

Американський гнилець

Рис.2. Американський гнилець

Крім американського та європейського гнильцю бджоли уражаються також парагнильцем. Це заразна хвороба, при якій хворіє і гине як закритий, так і відкритий розплід. Це захворювання має характерні ознаки і американського, і європейського гнильців: уражені личинки гинуть, розкладаються, утворюючи темну, гнильну, злегка тягучу масу, розплід стає строкатим, кришечки над загиблим розплодом западають, але не мають отворів, що є характерною рисою парагнильцю.

Парагнилець

Рис.3. Парагнилець

Заходи боротьби. Згідно з Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженою Державним департаментом ветеринарної медицини 30 січня 2001 р., при виявлені гнильцевих захворювань забороняється перевезення з неблагополучної щодо даних хвороб пасіки сімей, пакетів, маток, продуктів бджільництва, предметів догляду бджіл на інші пасіки чи в інші бджологосподарства. На пасіку, уражену гнильцем, та територію навколо неї в радіусі 5-7 км накладають карантин. Забороняється також кочівля неблагополучної пасіки. Щільники із загиблим розплодом видаляють із сімей та перетоплюють на віск. Гнізда сімей, уражених європейським гнильцем, скорочуюють, утеплюють, і забезпечують доброякісними кормами, замінюють маток. Ослаблені через хвороби бджолосім'ї об'єднують.

При запущеній формі європейського гнильцю бджіл переганяють у чисті продезінфіковані вулики на пусті щільники або рамки з вощиною, попередньо витримавши їх дві доби без корму в роївні. При американському гнильці бджіл переганяють не на цілі щільники, а на рамки лише зі смужками штучної вощини. Віск з уражених щільників використовують для технічних потреб, а рамки спалюють, весь бджолиний реманент дезінфікують. Мед чи пилок не можна використовувати, готуючи пасти чи канді для підгодівлі бджіл, а лише для харчових потреб.

Слід також зауважити, що розвитку американського гнильцю сприяє перегрів гнізд та спекотна погода, а розвитку європейського переохолодження гнізд, недостатній обігрів розплоду внаслідок передчасного чи надмірного розширення сімей, недостатня кількість корму. Тому на пасіці слід вживати необхідних заходів, щоб уникнути даних факторів.

Дезінфекція. На пасіці, ураженій гнильцями, старанно проводять дезінфекцію. Вулики, рамки, стелини, прилітні дошки та інші дерев'яні частини обпалюють паяльною лампою до легкого побуріння або проводять хімічну обробку одним із дезінфікуючих засобів:

розчином 10%-го перекису водню і 3%-ї оцтової або мурашиної кислоти. Обробку проводять три рази з інтервалом в одну годину з розрахунку 1 л розчину на 1 м² оброблюваної поверхні;
теплим розчином формаліну, який містить 5% формальдегіду і 5% їдкого натрію. Обробку проводять двічі з інтервалом в одну годину з розрахунку 0,5 л робочого розчину на 1 м² оброблюваної поверхні.

Рамки, роздільні решітки, металевий реманент кип'ятять 30 хв в 4%-му розчині кальцинованої соди або 15 хв в 2%-му розчині їдкого натрію.

Щільники з ураженим розплодом перетоплюють, а мерву спалюють. Щільники, в яких не виводився розплід, для дезінфекції занурюють на добу в розчин з 3% перекису водню і З% оцтової або мурашиної кислоти, після чого їх промивають водою і просушують.

Утеплювальні подушки та полотнини кип'ятять протягом 30 хв у 3%-му розчині кальцинованої соди або в 1%-му розчині їдкого натрію протягом 15 хв.

Лицеві сітки, халати та інший спецодяг дезінфікують в 2%-му розчині перекису водню протягом 3 год або в 10%-му формаліні протягом 4 год, після чого їх промивають і висушують.

Медогонку дезінфікують протягом 5 год гарячим розчином, який складається з 5% формальдегіду та 5% їдкого натрію, з розрахунку 1 л розчину на 1 м² поверхні. Після дезінфекції медогонку промивають водою і просушують.

Лікування. Для лікування уражених гнильцем сімей використовують антибіотики та сульфаніламіди. Застосовують їх у вигляді лікувального сиропу, лікувальної комплексної пасти або обприскують щільники ураженої сім'ї водними розчинами цих препаратів. Добрий ефект дає комбінування різних способів обробки сімей, а також одночасне поєднання кількох антибіотиків, що запобігає звиканню збудника хвороби до одного з цих препаратів.

Для лікування проводять 3-5-кратні обробки чи згодовування препаратів з інтервалом у 5-7 днів до повного видужання. Лікувальний сироп згодовують з розрахунку 100-150 мл на одну вуличку бджіл. Обробляючи бджолосім’ї розчином лікувальних препаратів, знімають стелини та зверху за допомогою «Росинки» чи іншого пристрою обприскують рамки та бджіл доти, доки бджоли, переміщуються по всьому вулику, не стануть мокрими, або ж в виймають окремо кожну рамку і обробляють розчином із розрахунку 100-150 мл на вуличку. Таку обробку проводять в теплий сонячний день при температурі не нижче 18-20°С.

Виготовляючи лікувальний сироп, до нього додають один з препаратів: норсульфазолу натрію, 2 г сульфантролу, 500 тис. ОД стрептоміцину, біоміцину, хлортетрацикліну, 400 тис. ОД тетрацикліну, окситетрацикліну, еритроміцину. Вказану дозу препарату розчиняють в 50-100 мл теплої прокип’яченої води, після чого додають до 1 л охолодженого цукрового сиропу (1:1).

Якщо сім'ї обробляють методом обприскування, названу дозу препарату розчиняють в 1 л теплої прокип'яченої води.

Лікувальні препарати навесні (квітень-травень) можна використовувати у вигляді цукрової пасти. Разова доза такого корму становить 0,5-1 кг на одну сім’ю. Курс лікування проводять 4-5 разів з інтервалом 7-10 днів.

На даний час Інститутом експериментальної та клінічної ветеринарної медицини (м. Харків) для діагностики та лікування гнильцевих захворювань розроблено ряд нових препаратів:

Набір нативних аглютинуючих сироваток для діагностики гнильцевих хвороб бджіл, призначений для діагностики американського, європейського гнильців та парагнильцю. Містить 5 видоспецифічних та нормальну сироватки в ампулах. Дає змогу виявити змішані форми захворювань та типувати виділені збудники.

Вакцина проти американського гнильцю бджіл - виражений стимулятор специфічних та неспецифічних факторів резистентності організму личинок бджіл. Лікувально-профілактична ефективність 85-100%. Вакцину згодовують бджолам 4 рази з цукровим сиропом. Випускається у флаконах по 200 см'.

Ларвізол - препарат, який складається із сульфаніламідної речовини та антибіотику, застосовується для профілактики та лікування як окремих гнильцевих захворювань, так і змішаних форм їх прояву. Препарат використовують у вигляді лікувального сиропу, попередньо відкачавши із сімей товарний мед. Ларвізол можна застосовувати у комплексі разом з вакцинами проти гнильців та стимуляторами розвитку бджолосімей. Ларвізол у рекомендованих дозах не шкідливий, не виявляє побічної дії на бджіл та розплід і не має протипоказів. Випускається у вигляді сипучих порошків без запаху, в подвійних поліетиленових пакетах, в яких міститься 4 або 10 доз.

Апікон - препарат, який застосовується для профілактики і лікування гнильцевих хвороб бджіл (американського, європейського гнильців, парагнильцю) та аскосферозу. Одна доза препарату містить 0,25 г окситетрацикліну, 0,5 г ністатину і 125 мг апітонусу препарату для стимуляції імунітету.

Лікувально-профілактична ефективність препарату - до 100%. Препарат не містить в собі компонентів, які шкідливо впливають на організм бджіл, не має супутніх ефектів, не спричиняє звикання.

Вміст упаковки препарату змішують з цукровою пудрою і цю суміш розпорошують на бджіл. Обробку проводять три рази з інтервалом 3-5 днів.

Забороняється використовувати препарат в період медозбору, щоб уникнути потрапляння його залишків в продукти бджільництва.

Препарат випускається у вигляді порошку в попарно спаяних поліетиленових пакетах.

Дозування всіх препаратів вказані в настановах щодо їхнього застосування,

Проте слід зауважити, що збудники гнильців, особливо американського, дуже стійкі до несприятливих умов навколишнього середовища, дії фізичних та хімічних факторів. Спори американського гнильцю зберігають свою життєздатність у продуктах бджільництва, воску, трупах личинок протягом десятків років, і застосовувані заходи боротьби часто не дають очікуваного ефекту. Тому при захворюванні бджолосімей на американський гнилець, а також при запущеній формі європейського гнильцю невеликої кількості бджолосімей пасіки найбільш дієвим і надійним заходом боротьби з цими хворобами є закурювання уражених сімей, після чого рамки разом зі щільниками та загиблими бджолами спалюють.

Інші препарати для профілактики гнильцевих захворювань можна переглянути за посиланням на сайті «Гарбузового Вулика».

Що ж стосується використання для лікування гнильцевих хвороб молочної сироватки, про яку згадує у своєму листі Григорій Рябчук, то у редакції такої інформації немає, тому очікуємо від спеціалістів та науковців дописів про лікування, профілактику та застосування нетрадиційних засобів у боротьбі з гнильцем.