Воскова міль та заходи боротьби

Воскова міль – дуже поширений і небезпечний шкідник на пасіках. Буває два види воскової молі –велика і мала. Міль – нічний метелик, личинки якого годуються воском. Вони знищують стільники, мерву пасічну, пергу, деревину вуликів, утеплюючі матеріали і є розповсюджувачами гнильцевих інфекцій.

Метелики великої воскової молі мають тіло довжиною 15-20 мм. Передні крила біля основи попелясто-сірі, а ближче до заднього краю жовтувато-бурі. Задні крила сіруватого кольору з декількома темними рисочками по краях. Тіло коричневе. Самка метелика живе до 26 днів і відкладає до 3-х тисяч яєчок. Доросла личинка має довжину до 2 мм. Повний цикл розвитку при температурі 30-34°С складає 66 днів. Протягом року міль дає три покоління.

Велика воскова міль

Рис.1. Велика воскова міль

Метелик малої воскової молі довжиною 9-11 мм, тіло буро-сірої окраски. Передні крила вузькі, задні ширші від передніх, але коротші. Крила без рисунків. Самиця відкладає до 400 яєчок. Доросла личинка має довжину до 16 мм. Повний цикл розвитку проходить за 60--120 днів.

Мала воскова міль

Рис.2. Мала воскова міль

Одна личинка за час свого розвитку з'їдає близько 0,5 г воску і може пошкодити біля 500 комірок. Потомство однієї самки може знищити до 35 кг воску. Ось така коротка характеристика воскової молі, яка щорічно приносить збитків на пасіках на мільярані суми.

З метою попередження розповсюдження воскової молі на пасіках необхідно створити оптимальні умови для утримання розведення: бджолородин, при яких вони самі могли б захищати гніздо від проникнення шкідників.

Успішно протистояти молі можуть тільки сильні бджолосім'ї, які щільно обсідають щільники гнізда. Вони прогризають павутиноподібні тунелі молі, виганяють і вбивають її личинок. У слабких сім'ях з надмірно широкими гніздами розвиток молі набуває великого розмаху, перетворюючи щільники у великі кубла сміття та павутиння. Іноді слабкі недоглянуті бджолосім'ї покидають уражені восковою міллю гнізда.

Воскова міль може успішно розвиватися також у сховищах щільників, особливо якщо для цього є сприятлива температура, не проникає сонце, відсутній протяг, а щільники розміщені впритул один до одного.

До основних правил попередження появи молі на пасіці можна віднести наступне:

утримання на пасіці тільки сильних бджолиних родин з молодими плодовитими матками;
щорічна заміна 25-30% гніздових і 10 %, магазинних стільників;
забезпечення бджолородин достатньою кількістю доброякісного корму;
при кожному огляді бджолородин вимітати із вуликів сміття і спалювати його;
у приміщеннях, вуликах, на пасіці і біля неї постійно дотримуватись чистоти і порядку;
не залишати у вулику зайві стільники, які повинні бути вибраковані і перетоплені на віск;
обломки стільників, вощини, воскову крошку, а також вибраковані стільники не зберігати, а негайно переробляти на паровій чи сонячній воскотопці;
мертву пасічну, яка залишилась після витопки воску, висушити і здати в магазин;
вулики повинні бути щільні і очищені від воскових наростів;
зберігати запасні стільники необхідно в недоступних для молі місцях, віддаль між ними повинна бути не менше 2-х сантиметрів.

Є декілька способів знищення воскової молі, а саме:

Низькою температурою. Запасні стільники і воскосировину на зиму потрібно зберігати в приміщеннях, які не опалюються. При температурі мінус 10°С і нижче воскова міль гине на всіх стадіях розвитку протягом доби.
Високою температурою. Стільники без меду і перги розмістити на віддалі 2 см один від одного в будь-яку камеру, де можна підтримувати температуру плюс 48°С в будь-якій точці протягом 4-х годин, Це можна робити і в термокамері. Після того дати стільникам остигнути і уже холодні можна розставляти по вуликах.
Хімічними речовинами. Для знищення молі в стільниках, які придатні для дальшого використання, можна проводити їх дегазацію препаратами, що діють в газоподібному і пароподібному станах. Для фумігації стільників використовують аміачну воду, парадіхлорбензол, чотирьох хлористий вуглець разом із оцтовим альдегідом, оцтову кислоту, сірчаний газ, сірковуглець, бромистий метіл, окис етилену, карбодісульфід та ряд інших. Найдешевше обробляти стільники аміачною водою, яка широко застосовується в сільському господарстві як азотне добриво.

Аміачну воду наливають у плоску широку посудину і ставлять на дно вулика або скрині. Стільники розміщають на віддалі 1,5 см один від одного, а вулик чи скриню щільно закривають і герметизують, наклеюючи папір, чи змазуючи глиною всі щілини, розхід аміачної води на 20-ти рамковий вулик – 10% – 110 мл. Стільники знаходяться там дві доби. Після цього їх витягають, провітрюють протягом 5--6 годин і використовують за призначенням.

Розповсюджене також обкурювання сірчаним газом. Це можна робити в приміщеннях, вуликах, скриньках для збереження стільників, На 1 м³ спалюють 50-70 г сірки. При фумігації стільників застосовують також димарі з довгою трубкою для виходу диму. Трубку вводять в ємності, де знаходяться стільники. Обробляють тричі. Другий раз обкурюють через 7-10 днів, після першого разу, а третій раз через 15-20 днів після другого. Стільники витримують в сірчанім газі 24-30 годин, а потім провітрюють. Проте варто задуматися, чи доцільно використовувати сірку для дезінфекції сховищ, адже вона досить токсична, а для збереження щільників достатньо організувати добру вентиляцію.

Сірковуглець, оцтову кислоту, парадіхлорбензол, суміш чотирьоххлористого вуглецю з оцотовим альдегідом застосовують також, як і аміачну воду, в дозах 100--150 на м³ приміщення.

Однак, при хімічній обробці стільників пасічнику необхідно строго дотримуватись техніки безпеки, Треба захистити свій організм комбінезоном, фартухом, гумовими чобітьми, протигазом або респіратором, очі захистити окулярами, користуватись гумовими рукавицями. На місці праці повинна бути обов'язкова аптечка першої долікарської допомоги, При всіх випадках отруєння, навіть легкого, необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря.

Після дезінфекції щільники потрібно добре провітрити.

Захистіть ваші вулики від молі за допомогою наших ефективних препаратів, які доступні на сайті "Гарбузового Вулика" за посиланням.

Застосування пахучого "бар'єру". Наприклад, воскова міль не переносить запаху часнику та висушеної шкірочки апельсину. Для цього у верхньому бруску (див. рис.3-5) рамки (1) потрібно висвердлити отвір (2) у вигляді комірочки, в який вставити відлякувальні засоби. Пенал-комірочка закривається кришкою-засувкою (3), в якій проколото кілька дірочок для виходу різкого запаху. Шкідники не терплять цих запахів. Для бджіл він не шкідливий.

Рамка з отвором

Рис.3-5. Рамка з отвором: 1-верхній брусок; 2 -отвір; З -засувка; 4 -цвяшок, 5 -вухо-стопор.

Рослина, яку в нас називають "пахуча нехворощ" (оскільки автор не дає латинської назви рослини, припускаємо, що це один з видів полину – полин однорічний, Ред.). Дану рослину використовували для боротьби з кліщем. Рослина однорічна, розмножується насінням, невибаглива, особливо добре розвивається у вологе літо. Цвіте під осінь, і якщо в цю пору доторкнутись до неї, обсипе жовтим пилком і обдасть різким і в той же час приємним запахом. Воскова міль не переносить запаху цієї рослини.

Пастки. Проф. Рафаель Тіманн пропонує свій спосіб боротьби з восковою міллю, модифікувавши метод, що використовується на пасіках Венесуели ( "American Bee Journal". 1999 №9).

Він розрізає 2-літрову пластикову пляшку на дві половини. Перевертає верхню частину пляшки шийкою до низу, вставляє її в нижню, яка заповнена складниками (цукор, вода, оцет і бананові шкурки) і з'єднує їх між собою. Користується пасткою для воскової молі так: відкриває пастку, видаляє відловлену міль, з'єднує обидві половинки пастки, які заповнені новими або старими складниками, але бананові шкурки слід міняти частіше, ніж оцет. Таким чином складники можна використовувати протягом тижня.

Одна пастка розрахована на 40 вуликів. Пастки можна розміщувати на відстані 20-50 м. В такому випадку метелики, які прилітають ззовні, потрапляють в них не долетівши до вуликів. Пастки також розміщує в середині сховища для щільників.

Приблизна тижнева кількість складників для пасток на пасіці з 1200 вуликів: пластикові пляшки (2 л), вода, бананові шкурки, 1 галон оцту (1 галон США = 3,79 л), 8 кг білого цукру. Цього досить для 30 пасток, по одній для кожних 40 вуликів.